Коментарі відключені


Одним із пріоритетних напрямів мінімізації накопичення промислових відходів є повернення їх у виробництво з метою вилучення цінних компонентів і використання їх як вторинних ресурсів. Розрив між обсягами накопичення відходів і обсягами їх

Утилізації та знешкодження поглиблює екологічну кризу. Водночас відбувається невпинне зростання витрат на одержання первинної сировини для промислового виробництва. Останнім часом до цих факторів додається проблема ресурсної залежності України від зовнішніх джерел багатьох видів сировини. Все це свідчить про важливість вторинного використання ресурсів. . На сьогодні переважна більшість відходів або взагалі не використовується, або використовується за найпростішими технологічними схемами, які не забезпечують повної реалізації їхнього ресурсного потенціалу.

Для вирішення проблеми промислових відходів Держава передбачае такі механізми:

1 визначення ресурсної цінності відходів і технологічних можливостей їх комплексної переробки;

· виявлення можливостей заміни первинної сировини вторинною і рециклювання;

· економічне обгрунтування напрямів та шляхів використання відходів;

· створення системи ресурсозамкнутих територіально-виробничих зв'язків на основі міжгалузевої кооперації, каскадне проектування виробництва.

Як екологічно небезпечний чинник відходи є одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля. Їх розміщення потребує вилучення значних площ землі, а транспортування та зберігання - великих витрат підприємств. Найбільш токсичні відходи потребують спеціальних заходів щодо їх знешкодження та захоронення. Тому зменшення обсягів відходів,

Насамперед токсичних, полегшить їх знешкодження та зменшить шкідливий вплив на довкілля.

2 зведення до мінімуму обсягів відходів внаслідок техніко-технологічної реконструкції виробництв, більш повного та комплексного використання сировини;

· зниження токсичності залишкових відходів та їх негативного впливу на довкілля шляхом перетворення, знищення або надійної ізоляції;

· еколого-технологічного обгрунтування методів та шляхів найефективнішого знешкодження небезпечних відходів;

· реабілітація, зокрема рекультивація, зайнятих та забруднених відходами територій.

· створеннія екологічно безпечних, ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних виробництв і територіально-виробничих комплексів;

3 Організаційний аспект :

· розроблення концептуальних і програмно-цільових засад проблеми відходів;

· створення науково-методичного забезпечення еколого-економічних оцінок вторинного ресурсокористування, механізму економічного стимулювання та нормативної бази;

· розроблення інформаційно-аналітичного апарату підтримки ресурсних та екологічних завдань;

· створення комплексу адміністративних, правових, організаційних та екологічних заходів щодо стимулювання утилізації та знешкодження відходів.

Для досягнення цілей екологічної стабільності у данному аспекті держава передбачає:

· визначення обсягів і темпів утворення та дислокацію відходів;

· визначення складу та властивостей відходів;

· проблемно-орієнтовану класифікацію відходів за ресурсними ознаками;

· розроблення нових і вдосконалення діючих технологій утилізації відходів;

· розробити вимоги складування та зберігання відходів за категоріями токсичності;

· розробити методи, засоби та технології знешкодження токсичних відходів;

· створити регіональні полігони для знешкодження токсичних відходів;

· паспортизація (інвентаризація) відходів і технологій, створення кадастрів ;

· створення інформаційного і ресурсно-технологічного банку даних про відходи;

· створення баз даних стосовно проблеми відходів і системи підтримки прийняття рішень;

· розширення можливостей інформаційно-аналітичної системи та створення її мережі як інструменту напрацювання рішень з проблеми відходів;

· розширення використання (замість щебеню, піску і цементу) золи та золошлакових відходів ТЕС під час виготовлення бетону шляхом будівництва установок роздільного вилучення залишків на теплових електростанціях;

· збільшення в наступні 5 - 6 років у два рази виробництва стінової кераміки з відходів вуглезбагачення, а також додавання їх у шихту на діючих цегельних заводах;

· повна переробка кускових відходів деревини на тріски для технологічних потреб, а також брикетування стружки і тирси для використання їх як палива або для виробництва гідролізно-дріжджової продукції;

· Прийняття та введення в дію Закону України Про відходи, а також економічних, адміністративно-управлінських та інших механізмів стимулювання утилізації та знешкодження відходів.