Коментарі відключені


Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним

Забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис. Тонн),

Нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400

Тис. Тонн), солями важких металів (65 - 70 тонн) завдає забруднення

Біогенними речовинами внаслідок використання відсталих технологій

Сільськогосподарського виробництва, низької ефективності

Комунальних очисних споруд.

Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з

Найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та

Відтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною Радою

України затверджена Національна програма екологічного оздоровлення

Басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Основною метою

Національної програми є відновлення і забезпечення сталого

Функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання,

Екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і

Господарської діяльності та захисту водних ресурсів від

Забруднення та виснаження.

Не в кращому, а подекуди і в гіршому стані перебувають

Басейни інших річок України (Сіверського Дінця, Дністра, Західного

Бугу, Південного Бугу, басейни річок Приазовської та

Причорноморської низовин). Тому мета та стратегічні напрями,

Визначені Національною програмою для Дніпра, є аналогічними і для

Інших водних басейнів України.

Системний аналіз сучасного екологічного стану басейнів річок

України та організації управління охороною і використанням водних

Ресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які

Потребують розв'язання, а саме:

надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок

Екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до

Кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та

Виснаження водноресурсного потенціалу;

стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів

Внаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених

Пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь;

широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох

Річок внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;

погіршення якості питної води внаслідок незадовільного

Екологічного стану джерел питного водопостачання;

недосконалість економічного механізму водокористування і

Реалізації водоохоронних заходів;

недостатня ефективність існуючої системи управління охороною

Та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості

Нормативно-правової бази і організаційної структури управління;

відсутність автоматизованої постійно діючої системи

Моніторингу екологічного стану водних басейнів акваторії Чорного

Та Азовського морів, якості питної води і стічних вод у системах

Водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарських

Об'єктів.